Макет київської кінофабрики

На Ялтинській та Одеській кінофабриках, створених на базі націоналізованих приватних фірм,  ВУФКУ знімає свої перші фільми. Передбачуваний клімат та природне освітлення роблять ці місця ідеальними кіномайданчиками країни. Однак Ялтинський землетрус 1927 року змушує правління ВУФКУ кинути всі зусилля на будівництво третьої кінофабрики.

Зводять нову фабрику на околицях Києва, на Шулявці, на території колишніх складів вибухових речовин. Зводять за проектом Валер’яна Рикова, члена Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ). Київським синефілам напевне відомий інший архітектурний проект Рикова – Дев’яте Держкіно – кінотеатр «Жовтень» на Подолі.

Будівельні роботи розпочинаються у квітні 1927 року. Аби завершити перший павільйон до річниці Жовтневої революції, будівельники змушені починати свої щоденні зміни о 4-й годині ранку.

І вже в жовтні 1927 року на кінофабриці починають знімати фільм «Ванька і Месник» (1928), щоправда на обладнанні зруйнованої землетрусом Ялтинської кінофабрики. Через місяць перший павільйон Київської кінофабрики розмірами 105 × 36 × 21,6 м (завдовжки у футбольне поле) здають в експлуатацію. Преса захоплено звітує про довгоочікувану появу найбільшої та найсучаснішої кінофабрики в усій Європі, макет якої можна тепер роздивитися в усіх деталях. Макет київської кінофабрики