Вейтінґ

Вейтінґ (справжн. Станіслав Радзінський) – радянський сценарист та драматург.

Народився в Одесі в заможній родині підприємців. В 1917 році отримує диплом юриста Новоросійського університету. Проте замість правничої діяльності займається журналістикою широкого профілю. Статті пише російською та підписує різними псевдонімами, найчастіше Стенлі Вейтінґ, або просто Вейтінґ (від англійського слова waiting – очікування).

На початку 1920-х активно публікується в одеській культурній періодиці («Одесский листок», «Жизнь», «Огонёк», «Шквал»), де виділяється своїм сатиричним стилем та інтересом до прогресивних течій кіно. Паралельно пробує себе як драматург до фільмів ВУФКУ. В своїх перших сценаріях агітаційних короткометражних фільмів «Доброхім» та «Чорномор’я», що виходять на українські екрани в журналі «Маховик» наприкінці 1924 року, одразу вступає в полеміку з «кіноками» – законодавцями моди в тодішньому радянському документальному кіно.

Також пише твори для театру. Так, в Одеському театрі революції режисер Марк Теорещенко ставить мюзикл «Дорогу вогню» написаний Вейтінґом разом з Вальдо (псевдонім одеського драматурга Володимира Овчаренка). Пригодницька вистава користується шаленою популярністю і гастролює Україною, загалом її переглядає понад 10 тис. глядачів, а режисер Георгій Тасін адаптує її для кіно під назвою «Гість з Мекки» (1920).

В другій половині 1920-х переїздить до Москви, де стає частиною «одеколону» – «одеської колонії», земляків-літераторів, що переїхали з Одеси до Москви, таких як Едуард Багрицький та Юрій Олеща. В 1937 році вступає в Союз письменників СРСР.

Разом з тим його сценарії продовжують ставати в нагоді українському кіно. На межі 1920-30-х за його драматургічними творами на екрани виходять фільми Одеської кінофабрики «Бенефіс клоуна Жоржа» (1928), «Перлина Семираміди» (1928), «Вибухлі дні» (1930), «Право батьків» (1930), «Кармелюк» (1931), «Народження героїні» (1932), «Зореносці» (1933). Більшість з цих фільмів ставилися також в Одесі. Чималу частину цих сценаріїв писав в співавторстві, найчастіше разом все тим же Вальдо.

Його син Едвард Радзинський став відомим російським антирадянським публіцистом, телеведучим та письменником.