ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922–1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними (без однієї чи кількох частин).

Сайт «ВУФКУ. Lost&Found» є першою онлайн-колекцією медіатеки Довженко-Центру і чи не єдиним онлайн-ресурсом, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

Місією проекту «ВУФКУ. Lost&Found» є пошук та повернення в Україну втрачених фільмів 1920-х. Сліди ще деяких загублених фільмів того часу можна відшукати в іноземних архівах. Поки ж ми збираємо архівні матеріали про втрачені фільми, відновлюємо їх зміст, вивчаємо контекст їх виходу на екрани.

Ці пошуки та дослідження, реставрація та повернення фільмів в культурний обіг потребують фінансової підтримки. Долучившися до кампанії по збору коштів, яка стартує у жовтні 2019 року, ви зможете зробити свій внесок в справу відновлення колекції українського кіно.

За підтримки

Made by CASE digital studio

Олександр Сиротенко

(1897-1975)

Олександр Сиротенко – український живописець, графік, автор плакатів до фільмів ВУФКУ.

Навчався у Конотопі у художника Олександра Гофмана, в Київському художньому училищі (1913-1918) – у художників Фотія Красицького та Георгія Дядченко, в Киїському художньому інституті (1927-1927) – у Федора Кричевського. Був членом Асоціації художників Червоної України (АХЧУ) і Українського мистецького об’єднання. Брав участь у республіканських виставках. Наприкінці 1920-х та в 1930-х працював у живописі та графіці, створив свої найбільш відомі твори. Пізніше також займався педагогічною діяльністю.

Кіноплакат для Сиротенка, як і для більшості живописців, був епізодичною діяльністю, але в творах митця вповні відчувається як його особистий почерк, так і загальний стиль епохи.