Борис Тягно

Борис Тягно – український театральний та кіно режисер, учень Леся Курбаса.

Народився в Харкові. В 1923 закінчує режисерське відділення Державного музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка в Києві. За рік завершує тут же й аспірантуру та починає викладати, ставши згодом одним з найбільш вагомих педагогів українського кіно та театру. 

З 1922 по 1929 роки працює актором та режисером у легендарному театрі «Березоль» під керівництвом Леся Курбаса. В «Березолі» Тягно ставить цілу низку знакових вистав, серед яких «Жакерія» за Проспером Меріме, «Король бавиться» (за Віктором Гюґо) та «Бронепоїзд 14-69» (за п’єсою Всєволода Іванова). 

Успішна робота в театрі приводять Тягна й до кіно. З 1929 він починає працювати на Одеській та Київській кінофабриках ВУФКУ. Знімає камерну психологічну драму за мотивами революційних баталій «Охоронець музею» (1930). Залучивши до роботи оператора Данила Демуцького та акторів Амвросія Бучму, Семена Свашенко та Степана Шкурата ставить амбітну екранізацію повісті Михайла Коцюбинського «Фата морґана» (1931). Також готує стрічку «Вирішальний старт» (1932) за сценарієм Вадима Охрімєнка. 

В середині 1930-х років, коли знімати кіно – тим більше адептам Леся Курбаса – стає все більш проблематичніше, а навкруги починаються масові репресії, Тягно знову повертається до театру, якому, разом з викладацькою діяльністю, присвячує все своє життя.

Спочатку він працює художнім керівником Харківського театру робітничої молоді (1932-1937), потім – в Дніпропетровському українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка (1938-1940), Одеському українському драматичному театрі імені Жовтневої революції (1944-1947) та Львівському українському драматичному театру імені Марії Заньковецької (1948-1962).

До найбільш відоміших вистав Тягна повоєнного часу відносять «Дванадцяту ніч» (1946) і «Гамлет» (1957) Вільяма Шекспіра, «Тарас Бульба» Миколи Гоголя (1952), «Дядю Ваню» Антона Чехова (1953), «Сон князя Святослава» Івана Франка (1955).