Анна Стен

Анна Стен (справжнє ім’я Анна Петрівна Фесак або Фісакова) — акторка українського (українсько-шведського) походження, помітна фігура радянського, європейського та американського кіно 1920-1930-х. Набула визнання завдяки головним ролям у фільмах Боріса Барнета, Віктора Туріна, Якова Протазанова, Фьодора Оцепа, перш ніж емігрувати до США як протеже продюсера Семюеля Ґолдвіна.

Майбутня акторка народилася 3 грудня 1908 року в Києві. Здобула освіту у Київському державному театральному технікумі, театральну кар’єру розпочала у Москві. Екранний дебют Стен (псевдонім вона запозичила в свого першого чоловіка, конферансьє Боріса Стена-Бернштейна) відбувся у стрічці Боріса Барнета «Дівчина з коробкою» (1926). Цікаво, що акторку, що невдовзі поїде підкорювати Голлівуд, вже тоді критикували за ухил до «стилю американського гротеску». За рік потому Стен виконує роль студентки на ім’я Олімпіада, на яку полює агент охранки, у стрічці Другої кінофабрики ВУФКУ в Ялті «Провокатор» режисера Віктора Туріна (за сценарієм Олеся Досвітного).

У тому ж 1927-му Анна Стен грає головну роль у «Землі в полоні» Фьодора Оцепа — і стає дружиною режисера. На початку наступного десятиліття пара разом емігрує до Німеччини, де Оцеп ставить (за участі Стен) свою першу звукову стрічку «Вбивця Дмітрій Карамазов» — вочевидь, за Достоєвським. Завдяки «Карамазову» акторку помітили в Америці: захоплений її експресивною грою та «екзотичною» зовнішністю продюсер Семюель Ґолдвін запрошує Стен до США. Вважається, що впливовий продюсер намагався зробити з українки «нову Ґрету Ґарбо» — і серйозно помилився: зіркою «зваблива селянка» з виразним східноєвропейським акцентом не стала. Після трьох комерційно невдалих фільмів, останнім і кращим з яких стала «Шлюбна ніч» (1935) Кінґа Відора, Ґолдвін розриває контракт.

Наступними роками Анна Стен, бодай нечасто, продовжує грати в кіно та на Бродвеї, але здебільшого присвячує себе зайняттям живописом. Вона знов, вже перебуваючи у другому шлюбі — з режисером Юджином Френке, співпрацює з Оцепом у «Трьох російських дівчинах» (1943) і виконує свою останню головну роль у «Черниці та сержанті» (1962) — драмі о війні в Кореї, що дещо передбачила «Брудну дюжину». Акторка померла 12 листопада 1993 року у Нью-Йорку.